Минуле. Майбутнє. Теперішнє....
Сьогодні я про теперішнє. Добре бути тут і зараз. Іти маленькими кроками, коли складно. Не здаватись і не впадати у відчай. Робити прості речі, і відчувати їх. Зварити суп. Витерти пил. Чути ранковий спів пташок, вдихати пряний запах весняних квітів, дивуватись краплям дощу та насолоджуватись ходінням босоніж по мякій росяній траві. Неспішно виконати десятки інших потрібних завдань. Робити те, що подобається і утримує стабільність дня у колі друзів, сім’ї - разом снідати і вечеряти, розмовляючи. Протягом дня зізвонюватись просто так, щоб почути голос один одного і запитати “Як Ти?”. Віддаючи теплий, щирий дотик один до одного, турбуючись, спілкуючись, розповідаючи про свої відчуття - розуміти як це важливо. Це повертає до здорових процесів реальності.
Дозволяти собі відчувати радість кожного дня, помічати кожен чудовий прояв Божої любові, радіти за кожен шкільний успіх дитини. Мріяти. Вірити, Любити. Не втрачати надії. Зупинити потік тривоги і занепокоєння - на собі ,якби би складно це не було. Не піддаватись хандрі, допомагати тим, чим можеш іншим- це і є мудрість і зона роботи. Це додає усвідомленості у вчинках, виборах і дає результати. Це підтримка живого в житті і самого життя.
«Поміж весною та війною залишатись собою».
