Минулий навчальний рік учні четвертих і сьомих класів розпочали без підручників. І так без підручників провчилися майже увесь рік.
Освітянські реформатори нас регулярно з інтервалом у три-чотири тижні тішили новинами про ситуацію із друком навчальної літератури.
Наприклад, “Міністерство освіти затвердило нові підручники для учнів 4-х і 7-х класів”. Здавалося б добре, але це трапилося в той час, коли навчальні книги уже мали б бути в шкільних бібліотеках. А далі почалися безкінечні “коломийки”: “Міністерство освіти провело тендер на друк нових підручників”, “З бюджету виділили гроші на друк нових підручників”, “Видавництва почали друкувати нові підручники”, “Видавництва уже надрукували 30% необхідних підручників”…
А далі було і 50%, і 80%, добралися і до стовідсоткового виконання замовлення. Потім повезли на склади, потім зі складів у школи, у школах роздали дітям.
І тут виявляється, що на календарі уже початок квітня. Але біда не тільки в цьому. Подекуди з окремих предметів учням роздали по 7-8 підручників на клас із 30-ти необхідних. Роздали дітям пільгових категорій — і все. Для решти нема.
Виходить, що цілий рік тягалися з цими новими підручниками, а толку ніякого.
А тепер ще цікавіше. Цього року за новими навчальними програмами уже ідуть 4-ті і 5-ті класи та 7-мі і 8-мі класи. Тобто в достатній кількості не забезпечили підручниками 4-ті і 7-мі класи, а тут додалися ще два свіжих класи.
Зараз влада, яка наче живе у паралельному світі, нас переконує, що діти підручниками забезпечені. Але насправді їх нема.
Влада каже, що якщо подекуди не вистачає підручників, то винні на місцях – начальники місцевих управлінь освіти і директори шкіл, які не зорієнтувалися в нових умовах праці. Як завжди, знайшли крайнього десь внизу. Добре, що хоч шкільні прибиральниці поки не винні в освітянських негараздах.
