Заплющ очі. Дивись серцем

- Не дивилась трейлер, але підеш на фільм? Не розумію, - зітхає моя німецька подруга.
- Коли український кіно виходить на великий екран - це вже подія, яку не можна пропустити. Крім того, мої фейсбучні друзі вже ходили і дуже хвалять. Кажуть, можна проплакати весь фільм. А з тим і відпустити...
Вона дивиться трейлер і погоджується, бо й навіть та хвилина концентрованого сюжету "Поводиря" викликає сльози.
"Поводир" - це фільм-біль, розкрита рана, убите кохання, жива історія, зневага до брехні, любов до українства. І так, якщо ви колись плакали з Хатіко, то тут проплачете весь фільм. У "Поводирі" немає натуралізму, там показують лише початок Голодомору, але й цього досить, щоб зненавидіти увесь ниций комуністичний режим, який постав на кістках українських господарів. І який ці кістки топтав брудним чоботом. "Поводир" - про те, як комуністична бацила у батька губить життя сина.
Кобзарі збираються на руїнах козацької фортеці. Їм байдуже, що це руїна. Вони її не бачать. Вони співають сумних, героїчних пісень. Вони - як сама пам'ять. А більшовикам треба цю пам’ять знищити. Бо кобзар ніколи не славитиме Сталіна, співаючи про "Гречаники". Бо, щоб стати покірними слугами режиму, українцям потрібно забути.
Орися - справжня українська жінка у намисті з дукачами, у намітці і білій сорочці. Її охайна хатина за селом біля річки милує око. Розмальована піч і глиняні глечики, щоб готувати смачні страви для Івана. Скоро цього не буде. Скоро Орисю за коси витягнуть з її ошатної хатини. Її знищать соратники комуністичного режиму.
- Чому ви молитесь, коли варите їсти?
- Два отченаші - серединка яйця буде м'якенька, чотири - тверда. Іван любить два отченаші.
Ніколи не була кінокритиком і взагалі критикувати не люблю. Та до "Поводиря" маю серйозне зауваження. Не до акторської гри, сценарію, монтажу чи інших речей, у яких нічого не тямлю. Тільки до титрів. Коли герої говорять англійською, бо все-таки починається все з історії американського комуніста Майкла Шемрока, на екрані з’являються великі білі літери. А там: "Нажаль, побачЕмось". Людоньки, це ж така дрібничка, яку так просто виправити. Не псуйте красивий фільм орфографічними помилками.