"Скажіть – дякую, це найбільша нагорода". Вони рятують життя не лікуючи

Знайомтесь із колективом КНП "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня". З цими людьми багато з вас, напевне, зустрічалися в коридорах закладу чи під час вирішення тих чи інших питань. Можливо, їхня праця не видається такою масштабною, але насправді від кожного з них залежить вся робота лікарні.

"Посада переслідує з 3-х років"

Обличчя, яке ви зустрічаєте щоразу під час візиту у заклад, - секретар-друкарка Інна Іваніцька. Привітна, доброзичлива та обізнана у всіх питаннях. Вона завжди порадить, допоможе та скерує вас туди, куди потрібно. Панні Інна – це людина, яка не має права зупинитися, інакше, зупиниться весь механізм – лікарня. У закладі вона працює з 94-го року.

У дитинстві жінка мріяла про різній професії. Але секретар, каже, переслідує її ще з трирічного віку.

- Якось тато дав мені побавитися друкарською машиною. Я сіла за неї, так важко було друкувати. Сказала, що ніколи не буду секретарем. Але батько відповів: "Не зарікайся, різне в житті буває". Так і сталося.

Пані Інна має аж три спеціалізації, одна з них – хіміко-лаборант бактеріологічного аналізу. Також має педагогічну освіту, крім того, вона – дипломований секретар. Спочатку працювала на кафедрі педіатрії факультету післядипломної освіти медінституту, згодом пішла на посаду секретаря дитячої лікарні. І от з того часу вона радо зустрічає гостей у закладі та допомагає планувати день директора.

- Крім того, ділова справа, прийом кореспонденції, розсилання інформації по відділам , комунікація з поліклінічними відділеннями, листування з Міністерством охорони здоров'я, НСЗУ – усе це мої обов’язки, - каже співрозмовниця. – Також я допомагаю у роботі гарячої лінії закладу, яку створили для звернень громадян щодо коронавірусу.

"Знаю, хто і чому звертається"

О 8.00 секретар уже на роботі. Вона готує кабінет директора та своє місце до розпорядку дня. Першою зустрічає гостей, які приходять до директора чи потребують вирішення питань з адміністрацією закладу. Знати про кожного відвідувача все – це дуже важливо, наголошує пані Інна. Адже вона прагне, аби кожен, хто приходить за допомогою чи порадою, зміг її отримати.

- Коли допомогла людині, скерувала її куди потрібно, така щаслива, не уявляєте! У мене нема такого не знаю, не вмію, треба – навчишся, дізнаєшся. Я стараюся максимально вирішувати всі проблеми, у яких компетентна. Часом людям треба просто пояснити, заспокоїти, підказати, як діяти. Це дуже приємно, коли все вдається, - зізнається співрозмовниця.

Панні Інна дуже любить свою роботу та колектив. У медичній сфері нікому просто не буває. Адже всі, хто тут працюють, покликані зберігати людські життя.

- Скажіть – дякую. Це найбільша винагорода для мене і всіх медиків, оце просте слово просто окрилює, воно дає нам сил і натхнення, затьмарює весь негатив, із яким часом доводиться зустрічатися, - говорить вона.

"Сумно ніколи не буває"

Він не лікар, але від нього залежить матеріальне та фінансове благополуччя закладу. Олег Тицяк – заступник директора лікарні з економічних питань.

Керівництво фінансово-господарчою діяльністю лікарні; постачання м'якого інвентарю, медичного обладнання, продуктів харчування, медикаментів та перев'язочного матеріалу, палива та інше; складання технічної, фінансової, облікової і звітної документації про діяльність лікарні (підпорядкованих йому підрозділів); контроль за виконанням виробничої та трудової дисципліни, додержанням правил і норм з охорони праці – за все це відповідає пан Олег.

Щодня о 7.30 він вже на роботі, працює доти, поки всі питання не будуть вирішені. Вихідні, святкові дні – він завжди готовий прийти на допомогу. До нього телефонують, йому довіряють, у нього часто просять поради.

- Чим можу, завжди допоможу. Звісно, навантаження величезне, часом не розірватися на все. Але колеги знають, якщо попросили, то я зроблю все, щоб закрити питання, - говорить Олег Тицяк.

Чоловік має економічну освіту, до лікарні працював заступником директора з економічних видань у видавництві. Свою роботу любить, хоч відповідальність надзвичайна.

- Фактично все майно лікарні, земля, усі приміщення, згідно зі статутом, оформлені на мене. Я часом жартую, що я "найбагатша" людина в закладі. Розроблення кошторисної документації, домовленості, отримання гуманітарної допомоги, листування з МОЗ та іншими держструктурами, благодійними фондами – усе це моя компетенція. Одним словом, сумно не буває, - зізнається співрозмовник.

До прикладу, минулого тижня лікарня отримала 36 багатофункціональних ліжок від благодійників, простирадла та інше обладнання. І це все – зусиллями пана Олега, який звертався до фонду за допомогою, він збирав інформацію, що конкретно і у які відділення потрібно, а тепер, отримавши благодійну допомогу, має її розподілити. І це лиш крихта з того, що вдається вирішувати пану Тицяку, без його завзяття заклад не зможе повноцінно функціонувати та розвиватися.

"Немов бійці невидимого фронту"

Є професії, які повсякчас на виду, а є робота людей, які  часто залишаються в тіні. Це - бухгалтерія, господарська служба, харчоблок, водії, фахівці з державних закупівель та інші. Вони - немов бійці невидимого фронту: без них просто не можна обійтися, продовжує заступник головного бухгалтера і заступник голови тендерного комітету закупівель лікарні Лариса Філь.  

- Я з колегами - фахівцями з державних закупівель  забезпечуємо в повному обсязі різноманітні потреби закладу. На нас  за прийняття економічних рішень, що дозволяють досягати максимальної ефективності від витрачання ресурсів закладу. Зараз непроста ситуація в медицині . Думаю, що з карантину, ми всі вийдемо трішечки іншими. Будемо більше цінувати те, що маємо. Більше радіти простим речам. А поки маємо навчитись жити в умовах сьогодення. Лікарі зараз на передовій, а ми надаємо  їм підтримку у тилу. Саме від нас залежить який засіб захисту  ми маємо закупити, як,  чим і якнайшвидше допомогти нашим колегам. Я завдячую Богу, що доводиться працювати в такому дружньому  колективі, з такими чудовими і неординарними людьми, - каже вона.

Вона знає все про всіх

Успішний заклад – це його працівники. Не менш важливим напрямком роботи лікарні є відділ кадрів. Олена Верней займається  організацією ведення кадрового обліку на підприємстві.

Хтось з іронією скаже: «Оформлення папірців!» Саме від цих паперів часто залежить трудове майбутнє людини. Адже насправді кадрові документи відображають усю трудову діяльність людини: професійний стаж, переведення на вищі посади, нагородження, кваліфікацію, перебування у декретній відпустці тощо.

Пані Олена – це та людина, яка знає все про всіх. ЇЇ цінують та поважають.

- У закладі працюю вже понад 20 років, дуже люблю роботу, свій колектив. Ми дружні, згуртовані, підтримуємо та допомагаємо один одному. Це для мене вкрай важливо, - говорить вона.

Жартома пані Олена каже, що вона має доступ до секретної інформації. Серед якостей, якими потрібно володіти на цій посаді, - порядність і відповідальність.

- Ми маємо доступ до всіх персональних даних працівників та кандидатів на роботу, тому їх конфіденційність та нерозголошення – важлива частина роботи. Хоча не менш важливими рисами є: допитливість, системність мислення, компетентність та обізнаність. Колись робота була постійна, стабільна монотонна. Тепер вона більше адреналінова, адже процес діджиталізації стимулює вчитися.  Слід знати багато законодавчих та підзаконних актів, вивчати судову практику та стежити за новаціями у сфері діловодства, документообігу, - говорить вона.

Тут мало бути грамотним і відповідальним. Треба бути ще й креативним.

- Робота у відділі кадрів пов’язана з людьми. Дуже важливо підтримувати дружній робочий клімат в колективі, уміти згладжувати конфліктні ситуації, бути уважним до своїх співробітників, - наголошує пані Олена.

Треба працювати на совість

Роботу завгоспа сумною також не назвеш. Він забезпечує збереження господарського інвентарю, його відновлення і поповнення, а також дотримання чистоти у приміщеннях і на прилеглій території. Стежить за станом приміщень і вживає заходи зі своєчасного їх ремонту. Забезпечує працівників канцелярським приладдям та предметами господарського вжитку. Керує роботою двірників, електриків, сантехніків. Ще й до того всього, повинен знати: постанови, розпорядження, накази, інші керівні та нормативні документи, правила експлуатації приміщень, правила і норми охорони праці тощо. Віктор Курко чотири роки на цій посаді, і попри всі труднощі, любить свою роботу.

- Будні насичені, у медзакладі інакше не буває. Треба відвезти, лікарів, прийняти приладдя, відремонтувати щось – завдань на день вистачає. Плюс ще ведення комунальних рахунків – це окрема історія взагалі. Так ніби здається, що це не так важливо, а насправді з таких дрібниць і складається наше життя, усі гвинтики механізму є дуже важливими для його функціонування, - говорить Віктор.

Він не лише відповідає за господарську діяльність дитячої лікарні, на ньому – ще і цивільний захист. Евакуація персоналу та пацієнтів у випадку пожежі, сценарії дій під час терористичних акцій та природних катаклізм  та багато іншого.

- Усі мають знати, що робити, куди виходити, де є запасні входи і виходи, де вогнегасники тощо, - пояснює Віктор Курко. – Це дуже велика відповідальність. Адже від того, як все організую та буду діяти (не дай Бог) у випадку біди, залежать життя всіх, хто перебуває у лікарні. Саме тому я завжди з максимальною відповідальністю виконую всі ті заходи  і вимоги, які переді мною стоять.

Працювати у безпечних умовах – надзвичайно цінно, завгосп – та людина, яка дарує це відчуття безпечності.

"Ми всі в житті бухгалтери"

Бухгалтерія, як кажуть, - це мова бізнесу, але й необхідна складова кожного закладу, у тому числі медичного. Посада бухгалтера є обов'язковою, оскільки фахівець проводить всі фінансові операції, розраховує заробітну плату співробітників, податкові відрахування, собівартість продукції та оклади.

Любов Гайдук – головний бухгалтер дитячої лікарні. Працює в закладі з 84-го року. Про свою роботу відгукується досить скромно, бо не звикла до публічності. Але вона заслужила, щоб про неї знали.

- Я починала ще з рахівницею в руках, тепер все простіше, бо є комп’ютери. Стандарти змінюються, тож вчитися доводиться щоденно, - каже вона. – Свою роботу дуже люблю, про професію мріяла ще зі школи. Фінансове благополуччя закладу залежить від моє роботи, тому стараюся все виконувати якісно. У професії бухгалтера, як лікаря, ти не маєш права на помилку. Усе має бути чітко і точно.

Одна з функцій, яку виконує пні Любов, - то нарахування зарплати працівникам. І це, каже, мабуть, морально найскладніше.

- На жаль, рівень зарплати далеко не відповідає тим зусиллям, які медики витрачають на роботу. Професія надзвичайно складна, хотілося б, щоб і цінувалася більше. Я роблю підрахунки за визначеними тарифами, звісно, люди часом невдоволені таким заробітком. Але є речі, на жаль, не підвладні нам. Всією душею вболіваю, щоб медики отримували гідні зарплати, - говорить співрозмовниця.

Можливо,  реформа, яка має вкоренитися у наше життя, змінить цей підхід, і нарешті ситуація зміниться на краще. Та навіть попри всі недоліки, які є у системі, у медичній сфері живуть та лишаються ті, хто воістину люблять свою професію, всім серцем і душею, наголошує бухгалтер.

ДОВІДКА

Знаходьте інформацію на офіційних сторінках Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" у Іnstagram та Facebook.

Дякуємо вам за життя. Здоров'я та всіх благ! Редакція "20 хвилин" приєднується до вітань з нагоди Дня медичного працівника.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.