Тернополянин живе за маятником

82-річний тернополянин Едуард Вузбергер завжди має біля себе маятник. В магазині ним перевіряє продукти. Також маятником діагностує організм

Едуарду Вузбергеру 82 роки. Уже 22 роки чоловік на пенсії. Каже, що для нього важливо бути здоровим: мати ясний розум і щоб ноги носили.

Після смерті дружини він багато років жив сам. А тепер з ним живе внучка сестри – вже і веселіше.

Та чоловік завжди має заняття – книги, шахи, баян. Але найголовніше захоплення – тібетська медицина. За її принципами чоловік підтримує своє здоров’я і допомагає іншим.

• Коли молюся рано і ввечері, після «Отченаш» і «Богородице» завжди кажу: «Боже, дай мені здоров’я, мудрості і довгий вік життя, щоб я зміг допомагати людям оздоровлятися». Я не хворію, Бог мене підтримує, і люди задоволені, - каже чоловік. - Моє заняття – допомагати людям. Я все життя з людьми працював. З дитинства був організатором в селі - волейбол, футбол. Ми навіть самі сітку плели. З дому крали нитки, з яких полотно роблять. М'яча не мали. Купив в магазині камеру, але верху – не було. То наш кравець в селі мав хорошу машинку Зінгер, він з халяв чобіт пошив нам верх м’яча. І ми грали волейбол. А коли на місці ставу в селі поле зробили, то ми там футбол грали. М'яча вже купляли.

Перед поїздками проводив інструктаж

- Я працював майже до 60-ти років, - розповідає тернополянин. - В Армії служив. Ще перед армією працював 10 років. Потім другий раз призвали в армію вже на офіцерську службу. А до цього працював завклубом, рибоводом в колгоспі, потім зоотехніком. Закінчив технікум, потім інститут. А поки в армію призвали, треба було ще одержати спеціальну освіту - був кілька місяців на курсах підвищення кваліфікації в Стрию. Потім екстерном здав екзамени за воєнне училище - за три місяці склав 23 курсових екзамени і три державних – нагрузка була шалена. А потім ще й політичний університет закінчив при Будинку офіцерів, коли служив в Мукачевому.

Після армії в 50 років пішов на пенсію, працював заввідділом обласного товариства «Знання». Але розрахувався буквально за кілька місяців, бо не хотів займатися атеїзмом.

- Мене заставляли, але я в церкві виріс, то не для мене. Я сільська людина – то атеїзм не для мене, - розповідає чоловік. - Я з Підволочиського району, село Кошляки. 

Потім майже сім років пан Едуард був директором обласного бюро подорожей. Та робота чоловіку подобалася - організовували поїздки в різні країни.

- А тоді був, знаєте, перехідний період, не всього вистачало, - пригадує співрозмовник. - Коли не було транспорту, мусів сам сідати в машину і по всім АТП чи по колгоспах шукав. З туристами, які їхали закордон завжди проводив інструктаж, часто був керівником групи. То було добре – керівник їхав безплатно. А так коштувало 120 доларів. І якщо якийсь голова колгоспу чи з іншої організації давав транспорт, заправляв машини, то його жінка мала бути керівником групи. Так виходили з положення (посміхається – прим. Ред.). 

Відремонтував баян і навчився грати

У вітальні пана Едуарда стоїть баян. Каже, що багато часу грати не має. Але раз чи два рази на тиждень обов’язково грає, щоб не забути.

- В мене часу не вистачає, - посміхається пан Едуард. – Багато читаю, є енциклопедія людини, України. В мене кругом книжки. Інколи шахмати граю сам з собою.

На баяні навчився грати, коли був завідуючим клубом. А в школі грав на мандоліні, концерти давали.

- Була в нас завідуюча бібліотеки, мала дуже хороший слух, гарно співала, але нот не знала. Щоб нас навчити грати, розписувала нам все в цифрах, який поріг і яка струна. А потім ми  грали на слух. Вона заспіває, а ми вже за нею грали. Потім на скрипці грав, вона трохи схожа до мандоліни. Тільки струни там парні і пороги є, а в скрипці ординарні струни, смичок і нема порогів. З мандоліни на скрипку легко перейти. Ще на гітарі грав, а потім на баяні навчився. То ще історія з ним була. Якось поліз на горище, дивлюся - а там баян, а звідти миша вибігає, а за нею восьмеро малих мишенят. Я їх не бив, подумав, хай живуть. То я 1,5 місяці ремонтував того баяна. Для цього купив самовчителя. Треба було спочатку вивчити клавіатуру. Баси там добре трималися, а справа багато обсипалося,  і ще діру від мишей треба було закрити чимось. Так я стільки часу провозився, але вивчився грати. Музика потребує 2-3 години тренування в день. А я - любитель, на тиждень граю 1-2 рази.

Було так, що місяцями і навіть роками не грав, але подумав, що то недобре. Треба грати, постійно тренуватися. Якось взяв баян в руки і бачу, що забув, ніби руки не ті.

Треба міняти заняття, набрадає одне – переходжу на інше.

Шкода, що зір вже підводить, як багато читаю, то очі болять. Все-таки вік.

Довіряє тібетській медицині

- Головне для мене – бути здоровим, щоб голова працювала і ноги носили, - каже пан Едуард.

Чоловік переконаний, що найкраще допомагає тібетська медицина. Останнім часом – це його головне захоплення.

-  Цій (вітчизняній – прим. Ред.) медицині я мало вірю, - каже чоловік. - Непогано її знаю. Жінка моя працювала 45 років медсестрою. Та я і сам біолог. То вже десь років 15 захоплююся тібетською медициною.

Чоловік вважає, що проблема нашої медицини в тому, що ніхто не хоче робити нормальної діагностики. Лікар зацікавлений тільки виписати таблетки.  

– Діло в тому, що наше здоров’я залежить від двох органів – хребта і товстого кишечника, - розповідає чоловік. - Кожний з 33-х хребців відповідає за певний орган чи систему. Якщо в якомусь хребці буде зашлаковано, той орган і буде боліти. На рівні енергетики наше здоров’я залежить від хребта, а на рівні фізіології – від товстого кишечника. Щоб бути здоровим, треба очищати товстий кишечник, щоб там довго не затримувалися калові маси.

Далі розповідає, що важливими є, яку воду пити, яким повітрям дихати і які продукти їсти.

- Вода в Тернополі погана, бо має велику кількість солей кальцію, таку воду не можна пити. Єдиний спосіб пом’якшити воду – переварити, тоді те, що залишається на каструлі не буде на судинах, - каже чоловік. – Хтось каже, що переварена вода мертва, але то неправда.

Думає, що і як їсти

- Я себе тримаю в нормі, не хворію. 82 роки – це дуже добре, - каже чоловік. Вибираю нормальні продукти, то так хоч організм не зашлаковується, вже добре. Зір тільки трохи почав підводити.

Каже, що дотримується роздільного харчування і радить це іншим людям. Бо ще з водою – то півбіди, а от з харчуванням в людей дуже погано.

- Всі харчуються як поросята – суцільна мішанина. Люди їдять як попало, чоловіки животи мають великі, і то не жир, то трамбовані калові камені, люди по 40 кг тих калових каменів носять в собі, уявляєте. Якби той кишечник не мав здатності розтягуватися, то він них люди би вмирали, а так ті речі знаходять собі сховки в кишечнику.

Переконаний, що не варто змішувати білки з вуглеводами. Бо білки перетравлюються кислими ферментами 1,5-2 години, а вуглеводи – лужними ферментами 15-20 хвилин. Разом такі продукти їсти не можна.

- Я і лікарям про це розказую, коли ходжу в першу поліклініку на прийом, я взагалі-то туди не ходжу, але як йду, то розказую їм, як бути здоровим, - і вони слухають, просять, щоб я їм схему свою приніс, - продовжує співрозмовник. 

Усе перевіряє маятником

Якість продуктів пан Едуард перевіряє маятником.

- Якщо він крутиться за годинниковою стрілкою, то все нормально, продукт хороший, чистий, його можна сміливо купувати, - розповідає пан Едуард. – Якщо маятник стоїть, то продукт має домішки, але раз можна його поїсти, можна ризикнути. Але якщо крутить проти годинникової стрілки, то вже біда. Того продукту краще не зачіпати.

З цим маятником пан Едуард завжди ходить в магазини поруч з будинком, де мешкає.

- Усі продавці мене знають, і директор магазину, і люди в магазині, - продовжує пан Едуард. - Якщо хтось хоче купити дитині ковбаси че сердельку, то просять провірити, і я перевіряю.

Цим маятником чоловік також безкоштовно проводить діагностику людям.

- Якщо крутить біля суглоба за годинниковою стрілкою – значить суглоб здоровий. Якщо стоїть – зашлакований, а якщо крутиться вліво – то вже запалення, - переконаний пан Едуард.  

Від редакції

Ми продовжуємо проект «Життя на пенсії». Ми розкажемо, чим живуть тернопільські пенсіонери, які мають захоплення, про що мріють

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.