"Помаранчевому" майдану виповнився рік

Керівництво країни опинилося в замкненому колі — економічні проблеми стимулюють політичну кризу, а вона, у свою чергу, не дозволяє уряду адекватно реагувати на кризову ситуацію в економіці країни. Розрив “у верхах” Зовнішня політика Ющенка вже протирічить економічній політиці Єханурова. І питання лише в тому, чи відбудеться розрив між ними і прем’єр подасть у відставку або ж Єхануров захоче втриматися на посаді ще кілька місяців — в обмін на занепад національної економіки. Шансів на те, що Ющенко поміняє зовнішню політику, — мало. Про це свідчить як збереження Тарасюка на посаді міністра іноземних справ, так і те, що НСНУ покладається на виборця Західного регіону. А для нього пристати на російські умови — означає зрадити ідеали Майдану. Не сприяє констуктивним перемовинам і перебування О.Івченка на посаді керівника НАК “Нафтогаз України”. Газова проблема ускладнюється прогнозованим дефіцитом продуктів. Сівбу було зірвано, а 80% посіяного доведеться пересіювати. До того ж Міністерство сільського господарства скаржиться на нестачу продовольчої пшениці і проблеми із закупками для Держрезерву. Крім того, у результаті політичних і корупційних скандалів український уряд втратив підтримку Заходу. Відносини з Росією теж істотно зіпсовані. Чинний уряд усе ще не сформулював зрозумілого зовнішньополітичного курсу, без якого неможливо розробити стратегію виведення економіки з кризового стану. До того ж в Україні влада зараз непопулярна, неодностайна, не має підтримки серед чиновників і непрофесійна. Вона не може адекватно реагувати на народні протести і не має матеріальних резервів для маневрів. Спад економіки спровокує протести У тому разі, якщо уряд не зможе домовитися з Росією чи в інший спосіб забезпечити стабільність цін на газ для національної промисловості на прийнятному для всіх рівні, не пізніше як наприкінці зими у країні розпочнеться занепад промисловості. При цьому більшість підприємств, що зупиняться, зосереджена на Південному Сході країни, жителі якого не є прихильниками “помаранчевої” влади. Мільйони людей, які в одну мить стали безробітними, без шансів знайти роботу найближчим часом — надзвичайно небезпечні і непередбачувані. В Україні ситуація вдвічі небезпечніша. Адже це переважно люди, кандидат яких на президентських виборах втратив перемогу внаслідок державного перевороту, організованого теперішньою владою. І цим людям на практиці показали, що політичні проблеми найлегше розв’язувати на майдані. Допоможе “круглий стіл” Повна втрата контролю над країною може настати ще до парламентських виборів. Якщо до того часу уряд не подолає проблему забезпечення країни енергоресурсами, то йому доведеться пристати на будь-які умови Росії або “втопити” Україну в хаосі, довести її до розпаду. В такій ситуації з усіх ознак суверенітету держава матиме лише прапор, герб і гімн. А фактичне керівництво країною здійснюватиметься з-за кордону. Для того, щоб подолати внутрішньополітичні ризики у сфері економіки і зовнішньої політики, які потребують невідкладних рішень, президенту, голові парламенту і прем’єру було б доцільно ініціювати “круглий стіл” за участю впливових політичних та економічних сил. Ухвалити рішення про заходи, які виведуть країну з системної кризи. І негайно закріпити їх юридично парламентським голосуванням. Також варто було б створити з числа учасників “круглого столу” постійно діючу раду, яка прийматиме оперативні рішення. Її статус — обов’язково тимчасовий, до парламентських виборів — має бути закріпленим законодавчо. Таким чином, у дещо спотвореній формі буде реалізовано давню потребу країни в олігархічній республіці, і відповідальність за політичну долю України буде покладено на господарів її економіки. “Не все так погано на тернопіллі...” Іван Стойко, “помаранчевий” губернатор (на брифінгу 8 листопада):.— Я вірю, що ми всі з розумінням ставимося до подій річної давності, бо вони справді були епохальні... Ми нині маємо, як ніколи, і свободу слова, і певне покращення в житті держави. А також я впевнений і сьогодні даю гарантію, що, може, вперше на Тернопіллі, як голова адміністрації кажу про те, що наступні вибори в нашій області пройдуть чесно і прозоро. Запевняю вас, що так воно і буде... Про відсоток виконаних обіцянок (з тих, що пролунали на Майдані — уточ. ред.) сказати щось важко. Все нині в динаміці... Може, ми були трохи романтиками. Нам здавалося, що все буде реалізовано швидко. Проте під час мого першого інтерв’ю на місцевому телебаченні я бачив, що більшість людей голосувала за те, що реальні зміни можливі через рік. Нині — річниця, і ми вже можемо говорити про те, що Тернопільщина має динамічний поступ. Моїй команді дісталася важка область. І про це я буду говоритиме на Майдані. Найперше скажу, що у жовтні бюджет виконаний... Інтенсивно зростає заробітна плата... Я не вважаю нашу область найбіднішою. Вона була запущеною, бо ніхто не думав про неї, а превалювало особисте... Я хотів би підтримки від усіх. Найлегше, коли ми самі себе картаємо, мовляв, ми найгірші. Хотів би, щоб ми показували кращі сторони нашого життя, ті досягнення, які є. Критика має бути, але не огульна. Бо не все так погано... Депресія минеться до виборів 2006-го Всенародна депресія, яка зараз охопила тернополян, є цілком природною, переконаний психолог “Психосоматичного центру” Владислав Газолишин. Він розповів, що під час “Помаранчевої” революції люди надто довго перебували в збудженому стані. — Більшості здавалося, що можна гори перевернути, — каже психолог. — І думали, що таке піднесення буде завжди. Спочатку вибори, потім перевибори і очікування результатів — це, як наркотик, тримало людей у тонусі, вважає він. У них вичерпувалися усі емоційні резерви. І тому цілком природно, що надто піднесений настрій змінився пригніченням. Її підсилила й сезонна депресія. Адже, як стверджують психологи, саме в холодні й похмурі осінні дні люди відчувають, що закінчується щось хороше, приємне. І саме у цей час, як помітив В.Газолишин, найбільше скарг на поганий настрій і самотність. Особливо від таких перемін страждають люди, схильні до частих “стрибків” настрою. Адже їм важче “вписатися” у хвилю загального збудження. У них загострюються хронічні хвороби. Проте, за його словами, для більшості депресія є навіть корисною, бо в цей час організм відпочиває і набирається сил для нового піднесення. — Перед наступними парламентськими виборами людей знову штучно стимулюватимуть до нового піднесення, — каже психолог. — Тому у 2007-му знову варто очікувати всенародної депресії. Не жалкуєте, що підтримували “Помаранчеву” революцію? Василь ДЕРЕВЛЯНИЙ, керівник обласного осередку партії “Батьківщина”:— Абсолютно не жалкую. Більше того, ми тоді були першими, хто почав організовувати громадян до участі в акціях протесту по всій країні. Нашою метою впродовж усього існування партії і під час революції зокрема була боротьба проти злочинного режиму. За це ми й стояли на Майдані. Найкращим здобутком подій річної давності, як на мене, було прем’єрство нашого лідера Юлії Тимошенко і те, що вона встигла зробити за той, на жаль, короткий період. Якщо йдеться про мої особисті сподівання, а не як партійного лідера, то вони, звичайно, не виправдалися. Те, за чим ми їхали до Києва, за що стояли на Театральному майдані, у реальні справи переважно не втілилося. Адже з Віктором Андрійовичем прийшли до влади такі люди, які зруйнували здобутки Майдану. Ярослав ДЖОДЖИК, керівник обласного осередку Української народної партії: — Це був єдиний шанс на побудову кращого майбутнього в нашій країні. Певне невдоволення у мене є хіба що темпами змін. Але це аж ніяк не ставить під сумнів доцільності участі у “Помаранчевій” революції. Зрештою, я не мав жодних ілюзій з приводу того, як у державі відбуватимуться зміни. Вони не могли статися одномоментно. Тому й розчарування у мене нема. А песимізм у пересічних громадян виник тому, що люди поставили для нової влади надто високу планку. Треба брати до уваги, що попередні керівники держави залишили по собі “авгієві конюшні”... Зрештою, від зміни однієї людини, навіть тієї, яка керує державою, сенсу мало. Треба, щоб змінилися всі. Наразі ж у влади нині спрацьовують суб’єктивні моменти. Виправити ситуацію ще можна. А з тими, хто не впорався із обов’язками, — розпрощатися. Василь БОГАЧУК, керівник обласного осередку Соцпартії: — Фактично “Помаранчева” революція почалася з акцій, які соціалісти проводили по всій Україні ще за Кучми. Наприклад, тоді відбулася хвиля протестів “Повстань, Україно!”. Ми боролися, аби знищити злочинний режим. Тому мету бачили у зміні системи влади. І, погодьтеся, отримали більш демократичний устрій. А загальний песимізм людей я пояснюю тим, що вони надто багато надій покладали на одну людину. А Біблія каже: “Не сотвори собі кумира”. Всі люди мають право на помилку. Має його і президент. Уряд, створений після Майдану, не зміг об’єднати Україну в одне ціле. Крім того, йому так і не вдалося втілити у життя гасла на кшталт “Бандитам — тюрми!”. Соцпартія, ставши частково партією влади, визнає ці помилки. Ми погоджуємося, що до влади подекуди прийшли не зовсім ті люди. Втім, народний гнів змусить їх піти.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.