Наш Макдональдс

  • Олександр Вільчинський
  • Автор: Олександр Вільчинський
  • Український прозаїк, журналіст, науковець, асистент кафедри журналістики ТНПУ. Лауреат Всеукраїнського конкурсу романів та кіносценаріїв «Коронація слова 2002», володар гран-прі і першої премії «Коронація слова 2003»

  • access_time

 Невже цього разу не з’являться? Запитував я себе, коли почув про будівництво на Загребеллі “Макдональдса” і мав на увазі наших дорогих активістів-протестувальників. Бо ж тепер без них не обходиться майже жодне будівництво. І ось нарешті вони з’явилися, близько десятка, як пишуть журналісти. Хоча могло бути й менше, чи більше, не має значення. Головне, що тепер все у межах норми. Адже такий привід попротестувати наступного разу не скоро з’явиться. Цього “Макдональдса”, якщо відштовхнутися від перших заявок, чекали двадцять років. Тоді, наприкінці дев’яностих, коли вперше приїздив їхній представник, до речі американець українського походження, колишній військовий льотчик, і вибирали, де і як, то одним із варіантів було на місці колишнього кафе “Космос”. Щоправда, там, біля “Космосу” не було можливості для одночасного паркування, здається, трьох десятків авто, а це тоді виступало необхідною умовою. А місце, яке обрали тепер, вочевидь, майже ідеальне, бо ж поруч два університети з тисячами студентів — потенційних відвідувачів. І те, що “Макдональдс” в інтересах міста не очевидно хіба кільком торгівельникам, які вже не можуть почуватися так вільно, як раніше, а ще, можливо, власникам барів довкруж майдану Перемоги та прилеглих вулиць, та й то не факт. Бо ж у ресторанах швидкого харчування, як ще називають мережу “Макдональдсів” відсутні алкогольні напої. А це означає, що з найближчими відповідними закладами вони у різних категоріях... Словом, є надія, що День міста вже відзначатимемо з правдивими гамбургерами.  

Коментарі (0)

    От і на осінь повернуло. Каштанова алея на вулиці Дружби вже вкрита падолистом. Втім, останніми роками ця друга...

 Коли вже їхали з війни додому, то хотілося якомога швидше. Але швидко вийшло тільки до Покровська, друг Русий нашим...

Останнім часом у Львові наїздами, але й цього вистачає, аби знову й знову переконуватися, що у цьому чарівному місті на кожний...

Вже й без Петра?.. Найкраще помирати в понеділок... Чомусь в голові крутиться саме цей із усіх його рядків... Але все одно...

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up