Якось на парах ми почули таке слово як трикстер. Вивчали у той час про архетипи у міфології. Мені з подружками це слово дуже сподобалось і почали його використовувати в повсякденному вжитку. Щоправда, говорили «трікстер». Ним називали усіх чоловіків, хлопців у своїх дівочих балачках. Був такий собі «шифр». Не те, щоб ми мали якусь образу у ту сторону, просто, здавалось тоді, що воно найбільш влучно характеризує хлопців-кавалерів. Загалом, любили перетягувати із наук-ніпрошотик, як називали мої подружки деякі науки,різні поняття і юзати їх у щоденному вжитку на свій лад.
Коли ж закінчились студентські роки, по голові добряче дали «робочі будні», повитрушували звідти усілякі терміни і поняття, і просто приземлили. А от «трікстери» для мене нікуди не зникли. Тільки це уже не кавалери.
Якщо коротко, трікстер – такий персонаж, який є в міфології кожного народу. Він – підступний, лукавий, хитромудрий, жорстокий і багатоликий, бо здатний до перевтілень, трансформацій. Його поведінкою керують інстинкти та імпульси, він не знає ані добра, ані зла, хоч несе відповідальність і за те, і за се (трохи витягнула характеристики з Вікіпедії). Він одночасно і творець, і руйнівник, шахрай і жертва шахрайства.
Нікого не нагадує такий опис? А мені нагадує – трікстерами людей робить влада, посада, служба, політика. Принаймні, перевтілюватись дотичні до того всього, уміють дуже добре. От, наприклад, реформовані-недореформані прокурори, поліцейські-даішники, і само-собою недолюстровані посадовці. Звідки б вітер не дув, якби політична ситуація не змінювалась, яка б реформа не грянула, як би в дупу не припекло – усі вони, викручуються ….як вужі на сковорідці.
