Євреї і українці

Останнім часом мене «переслідує» тема євреїв і Другої світової війни. Якось підряд попалося кілька фільмів і книжок.

Я помічаю схожість євреїв і українців. Вони пережили Голокост, а ми – Голодомор, євреї не боролися, коли їх тисячами і мільйонами винищували і ми  теж переважно тихо помирали. Тепер і ми і вони намагаємося зробити висновки з нашої історії і більше не повторити минулих помилок.

А тепер кілька хороших фільмів для роздумів.

Не буду говорити про «Життя прекрасне» 1997 р., бо це класика – про цей фільм не можна говорити, так само як не можна танцювати про архітектуру (була колись така фраза). Це один з моїх улюблених фільмів!

Мене вразив фільм «Хлопчик в полосатій піжамі» режисера Марка Хермана, знятий в 2008 р. Фільм досить нереалістичний: головний герой – хлопчик Бруно надто вже наївний, та й сім’я коменданта концтабору мала б бути краще підкована в догматах нацизму. Але попри це фільм хороший. У фіналі я зрозуміла – тільки таким і мав бути кінець фільму, хоч частина тебе прагне happy endу.

«Жінка в золотому» – фільм 2015 р. знятий Саймоном Кертісом про повернення єврейською жінкою вкрадених під час Другої світової війни творів мистецтва. Фільм знятий за реальними подіями. В 1907 р. Густав Клімт намалював «Портрет Аделі Блох-Бауер І». Під час війни картину помістили в австрійську галерею Бельведер, перейменувавши («Жінка в золотому», «Золота Аделя» або ж «Австрійська Мона Ліза»). В 2006 р. нащадок Аделі Марія Альтман виграла суд проди Австрії завдяки Закону про реституцію і повернула 5 картин Клімта на загальну суму 300 млн. дол. Цікавий фільм про те, що зло неможна залишати непокараним. Тема цікава для мене тому, що нас часто лякають питанням повернення конфіскованого в поляків майна в роки радянської окупації після входження в ЄС.

І книга, яка теж частково про євреїв, а головне про любителів книг – «Книжковий злодій» Маркуса Зусака. Книга прониклива і добра, пори весь сум, який описує автор. Головна тема – всюди є ЛЮДИ і нелюди і людяність проявляється у всьому – ставленні до дітей, сусідів, дружини, в’язнів концтабору і до себе. Книга справляє сильне враження, правда я її читала малими дозами. Герої цікаві і нестандартні, вона не йдуть за загальною течією, яка несе всіх німців за Гітлером – вони інакші за покликом серця, при цьому роблять все аби вижити і допомогти іншим.

Євреї зробили висновки і тепер відстоюють свою незалежність і безпеку, українці тільки вчаться відстоювати себе. Я хочу вірити, що більшість крові обидва наші народи вже пролили.